Як навчити дітей архітектури – досвід школи dash! та її засновника Богдана Волинського

Про команду, менеджмент та управління школою 

Першою нашою кризою стала криза команди. Ми були гарними друзями, однак коли з’явилася відповідальність і регламенти, стало складно. Спочатку кожен робив те, що йому найбільше подобалося. З часом збагнули, що кожному треба брати відповідальність за свій напрям. Спершу я займався майже всім, відвідував різні курси від маркетингу до комунікацій. Тепер є змога трохи розширити команду та делегувати повноваження, тому я зміг зайнятися онлайн-курсом, на який ми отримали грант House of Europe.

Найголовніше у нашій команді – цінності. Якщо людина їх не поділяє – нам не по дорозі. У нас три принципи: актуальність, етика та інновації. Наприклад, якщо ми говоримо про екологію під час занять, то й сортувальний контейнер має бути у школі. А ще ми не повторюємо з року в рік одну й ту саму програму. 

У нас всі викладачі – практики. Ми віримо, що варто займатися тим, що тебе найбільше цікавить. Неможливо вчити одного, а в житті робити зовсім інше. Тому в нас викладачі або архітектори-практики, або студенти старших курсів, які вже практикують. 

Щодо організації та управління, то тут було тисячі викликів. Я ж архітектор за освітою, а не підприємець. В мене був досвід проведення освітніх заходів, лекцій, дискусій, воркшопів для студентів. Однак у своїй справі ще треба працювати з фінансами, бухгалтерією, будувати команду. Я думаю, що загалом у нашого культурного сектора є брак знань у менеджменті, маркетингу, фінансових та юридичних питаннях. 

Звісно, великим викликом став для нас карантин. Ми не були готові до нього, бо в нас усі заняття прикладні. І, звісно, одразу постало питання фінансової стабільності. Також ми не знали, що робити з річними курсами, чи ставити їх на паузу. Я записав відеоповідомлення, ми створили окремий розділ на сайті, де був розклад занять у відеоформаті. А ще розіслали матеріали для уроків учням (наприклад, для макетування). 

У той період мені довелося провести самому низку занять, і я зрозумів, що дуже погано, що я єдина заміна. Сьогодні ми більше готуємо наперед. Ми не зупинили системну роботу, і це дало можливість пережити локдаун. 

Освітні проєкти – це не те, на чому можна багато заробити. Також не будете почуватися фінансово та економічно впевненим на 100%. Але якщо багато працювати та використовувати нові інструменти, усе вдасться. Ми поступово нарощуємо потужності. Менше часу витрачаємо на дрібні процеси, бо тепер усе прописано та зрозуміло.