Тепло, народжене в горах: як починалася майстерня виробів з вовни «Ґушка»

Як створити сучасний бізнес на основі традиційного карпатського ремесла? Як втримати хиткий баланс між автентичним і сучасним? Де шукати старі візерунки для традиційних ліжників і натхнення для нових виробів? Про все це говоримо з СЕО проєкту-випускника Creative Business Survival Kit «Ґушка» Наталею Ставничою.

Ниточка до ниточки

Усе почалося з «Дідової хатчини» – хатинки високо в горах, куди не веде дорога, куди не можна під’їхати автомобілем, де довкола краса Карпат. Її власники, натхнені природою, вирішили започаткувати ще одну справу. Нею стала «Ґушка».

Що таке ґушка? Це моток вовняних ниток. Спершу овець стрижуть, далі вовну обробляють, чистять, миють, доки не утворюється пухка хмаринка чистої вовни. Далі її прядуть, утворюючи великий моток ниток для в’язання.

Бренд «Ґушка» з’явився 2017 року в Яворові та починався з традиційних карпатських ліжників — вовняних виробів, якими накривають ліжко. Матеріали, візерунки, розміри – все було автентичним. Таким чином засновники прагнули популяризувати українську культуру та традиції, а також показати, що дизайни сторічної давнини можливо вписати в сучасні інтер’єри, бо вони довговічні та мають чудовий вигляд.

Поступово проєкт розвивався, і поряд з ліжниками стали виготовляти більш сучасні ткані килими з вовни. А ось звичайні ліжники роблять у традиційній гладкій техніці. «Ґушка» не модернізує їх, не використовує нових технік і не змінює. Творять щось нове винятково з килимами й доріжками. «Ми відкриті до інновацій і можемо виготовити буквально будь-що, але з ліжниками не експериментуємо», – пояснює Наталя Ставнича. Килими створюють з тих самих ґушок, за тими ж технологіями – жодної синтетики. Нині в асортименті бренду можна знайти ще доріжки, пуфи, подушки та традиційні карпатські гуні.

Натхнені стихіями, віддані традиціям

«Ґушка» має три колекції: «Гук», «Ліс» і «Поле». Натхненням для них слугували стихії. Гук – це водоспад, тож колекція веде нас до каміння, води, плавних ліній. Ліс – об’ємні елементи. Поле – нагадування про спадок предків, багату землю, яку треба обробляти. Сьогодні команда розробляє нову колекцію, яка так само натхнена красою природи. 

Сировину для виробництва закуповують у локальних карпатських фермерів. Бренд має власну отару на 200 овець, але цього мало. У майбутньому команда мріє повністю покривати потреби виробництва. Однак поки що це надто дорого. 

Виробництвом завідує ткаля у третьому поколінні Люба Рибенчук. Разом з Дариною Луканюк, натхненницею проєкту, вони переносять красу природи на вироби, зокрема килими. Малюють ескізи, прораховують малюнок таким чином, щоб відтворити його ниткою на верстаті. 

«Ми регулярно шукаємо нові техніки як у старовинних книгах, так і в сучасних джерелах. Втім вироби з вовни не є такими популярними, щоби можна було їх у когось копіювати. Це індивідуальний підхід до кожної речі, в яку вкладено максимум душі та цінностей», – резюмує Наталя.

Міцно пов’язані

Люба Рибенчук не просто ткаля, а технологиня проєкту та бізнес-партнерка. Коли Олега Луканюка, засновника «Дідової хатчини», запитують, чому саме партнерство, можна ж було просто найняти ткалю на роботу, він пояснює, що партнерство, на його думку, – єдиний можливий вид бізнесу. Бо важливо запросити людину, яка б так само вболівала за продукт і компанію. Запросити не просто на роботу, а у сім’ю, створювати потужний бренд разом.

Попри війну та всі негаразди, команда бренду збільшується. Перший місяць після повномасштабного вторгнення видався складним для проєкту. Однак люди тут переконані, що з будь-якою ситуацією набагато легше впоратися разом. Тож 24 лютого працівники були у майстерні та продовжували виконувати замовлення, не знаючи, що буде завтра. 

«З початком війни ми не знали, на чому стоїмо, чи зможемо продовжувати роботу, тому вирішили долучитися до проєкту Creative Business Survival Kit від House of Europe. Нам потрібно було шукати різні шляхи дофінансування, щоб змістити вектор продажів на іноземні партнерства. Участь допомогла зрозуміти перспективи розвитку та можливі ринки збуту», – зауважує Наталя. 

Згодом дехто з дівчат вирішив виїхати за кордон задля безпеки, а хтось, навпаки, долучився до команди, повернувшись у Косів. Сил додавали й покупці, які оплачували замовлення зі словами: «Ми просто хочемо вас підтримати, коли у вас буде спокійно, тоді й відправите килим». За місяць майстерня повернулася до повноцінної роботи, відновили активний постинг у соцмережах, завершили сайт. Вироби розліталися світом: в Європу, Азію, Америку та Канаду. 

Цього року до команди приєдналася ткаля з Одеси. «Для нас цінно не просто берегти традиції ліжникарства в межах регіону, а й поширювати їх Україною та світом, закохувати в них ще більше людей», – зазначає Наталя Ставнича.

Берегти своє

«Ґушка» не залежить від іноземних товарів чи послуг. Наталя пояснює: «Вовна карпатська, основа – українське домоткане полотно, тому проблем з сировиною немає. Всі, хто працював у команді, з нами залишилися. Попередній СЕО проєкту Євген та засновник бренду Олег нині на фронті, тож команда тримає за хлопців кулаки та щиро ними пишається». 

Проєкт не залишається поза увагою людей. Чимало підтримки надходить від українців, які опинилися за кордоном, іноземців, діаспори, різноманітних медіа та платформ, які просували український продукт. Бізнес, своєю чергою, віддає значну частину прибутків на ЗСУ.

«Українським молодим проєктам ми б радили вірити у власні сили та силу української культури. Надихатися історією та традиціями, давати їм друге життя. Нещодавно ми були на виставці в Чехії, і один француз дуже емоційно пояснював мені, що наша продукція немодерна. Що, мовляв, Європа готова до нових яскравих форм і кольорів. Але для чого? Українська культура багатюща, ми маємо стільки напрацювань наших предків, що можемо їх використовувати та не придумувати заново велосипед. Ці традиції не сковують, а візерунки та техніки цілком придатні для сучасного втілення власних ідей», – пояснює СЕО проєкту. 

«Ґушка» проводить і освітню роботу, зокрема влаштовує майстер-класи зі ткацтва, які покликані розповідати про традиційне ремесло та поширювати його за межі карпатських осередків. Це ще один спосіб команди ділитися своєю справою, яку вони щиро люблять. 

«Повністю ручна робота – це унікальне явище як для українських, так і для світових споживачів. Мати вдома килим, шерсть для якого була взята з вівці, що пасеться на полонині, килим, який купався в гірській ріці та сушився при гірських вітрах – на мій погляд, це не можна порівняти з жодним фабричним виробом. Ми бережемо природу, ставимося до неї з повагою, цінуємо традиції та ручну працю. Це і є меседж, який «Ґушка» несе у світ. Кожна людина в команді щиро вболіває і розуміє цінність цього продукту», – підсумовує Наталя. Сьогодні у планах команди розширювати виробництво та допомагати країні наближувати перемогу.

Ґушка — випускники Creative Business Survival Kit. До 13 січня 2023 року ми пропонуємо ще п’ятнадцяти незламним креативним бізнесам два місяці особистих консультацій з бізнес-експертами та 1000 євро на важливі зміни. Подавайтеся!

Текст: Олександра Власюк

Редактура: Вікторія Осіпова

Підпишіться на наші соціальні мережі

Щодня — тільки гранти та програми для українців. Повідомляємо одразу, коли з’являється щось нове.

Підпишіться на щотижневу розсилку

Ми випускаємо дайджест із можливостями один раз на тиждень. Ми не будемо надсилати вам жодних інших листів, бо цінуємо ваш час та особистий простір.

Наші донори та партнери

Спробуйте інший браузер

Ми помітили, що ви переглядаєте сторінку через Internet Explorer. Використайте Safari, Google Chrome або Mozilla Firefox, щоб побачити сайт в усій красі.